Виховна робота

Пам"ятайте, що кожен віковий період має свої особливості розвитку. Враховуючи їх, у вихованні ми зможемо допомогти дитині бути розумною та щасливою.

У родинному колі

Поради батькам дошкільнят!

П'ять основних правил,
якими варто керуватися у вихованні дошкільнят

(з досвіду батьків і педагогів)

I. Менше сварити - більше хвалити!

II. Менше карати - більше любити!

III. Менше вимог - більше послідовності!

IV. Менше скарг - більше життєлюбства!

V.Менше погроз - більше радості!

Правила покарання

1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м'які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

3. За один раз - одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань - це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

5. Покарали - пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

6. Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

7. Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

Коли не можна карати і сварити

1. якщо дитина хвора;

2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

3. якщо дитина їсть;

4. після сну;

5. перед сном;

6. під час гри;

7. під час виконання завдання;

8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) - необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Коли не потрібно хвалити

1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів - немає за що хвалити.

4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить...

Чи готові батьки до навчання дітей у школі?

Чи готові Ви: допомогти своїй дитині в складній ситуації, не розсердившись; не карати без зайвих причин, лише через те, що у вас немає настрою?

Чи готова дитина до того, щоб її з усіх боків говорили «потрібно» і «ти зобов'язана»?

Чи готова дитина до того, що їй треба «бути однією з багатьох?»

'Щановні батьки! Дитині потрібні позитивні емоції.

Зверніть увагу!

Якщо Ви малюєте разом з дитиною, ліпите, то від цього подвійна користь (тільки не робіть за неї, робіть разом).

Якщо гуляючи з дитиною в парку, лісі Ви багато розповідаєте їй про рослин, птахів, тварин, даєте можливість висловлюватися самій дитині та уважно її слухаєте - Ви розвиваєте допитливість дитини, мовлення, уміння слухати і тд.

Влаштовуйте разом з дитиною домашні спектаклі, виготовляйте саморобки - тим самим розвиваючи її творче мислення, уяву, вміння працювати в колективі.

Якомога рідше вживати слово «не»: не чіпай - розіб"єш, не роби - все одно не вийде, не біжи - впадеш. Не провокуйте свою дитину на негативні дії. Краще скажіть: «Відсунь чашку від краю», «Біжи обережно», Спробуй! Якщо буде важко - поклич мене» та інше.

Це означає, що ви всі разом готові подолати труднощі та проблеми.

Народна гра «Подоляночка»

Мета: збагатити словник дітей словами: подоляночка, молодесенька; образними виразами: "підскоч до раю", "личко як скляночка".

Матеріал: дівчинка в українському одязі.

Хід заняття. У групову кімнату заходить дівчинка одягнена в український одяг.

- Діти, подивіться, хто до нас завітав на гостини.

Діти вітаються, розглядають дівчинку. Дівчина розповідає, що приїхала вона з Поділля і тому називається Подоляночкою. Діти розглядають одяг дівчинки (сорочку, свитку, намисто, стрічки, що вплетені в косу, віночок).

Подоляночка: А ви, діти, не сідайте, а до гри скоріш ставайте.

Всі діти стають у коло, Подоляночка всередині. Вихователь разом з дітьми співає, а Подоляночка виконує рухи.

Хід гри. Дівчата роблять коло, крутяться і співають, а одна дівчина показує те, що інші співають.

Десь тут була Подоляночка

Десь тут була молодесенька.

Тут вона впала.

До землі припала.

Личко не вмивала,

Бо води не мала.

Ой встань, ой встань, Подоляночко,

Обмий личко, як ту скляночку.

Візьмися в боки

За свої скоки,

Підскоч до раю,

Бери дівча скраю.

Гра продовжується спочатку, коли діти обирають нову Подоляночку.

Кіт та миша

Мета: збагатити словник, дітей словами: нора, мишка, золоті комори.

Матеріал: іграшкові кіт і мишка.

Хід заняття. (Метушня за дверима) - Хто це заглядає до нас, подивіться? Це - маленька мишка. Вона дуже перелякана, хтож її так злякав? Відгадайте малята:

Хто воно - оте звірятко,

Що на тигра схоже трішки

Й так його бояться мишки?

Що м'якенькі лапки має,

Ще й поважно походжає,

А як ляже мружить очі.

Щось собі під ніс муркоче. Хто це?

Правильно, це котик, ось і він до нас завітав (Заходить котик). Подивіться, яка в нього пухнаста шерсть (Вихователь пропонує дітям описати котика і мишку).

Хід гри. Діти беруться за руки і стають у коло, а двоє: "кіт" - хлопець поза колом, "миша" - дівчинка в колі. Коли діти підіймають руки вгору, "миша" тікає від "кота". "Кіт" намагається проскочити за "мишею" - у цей час діти опускають руки.

А до нори мишка, до нори

А до золотої комори.

Мишка у нірку -

А котик за ніжку -

Ходи сюди -

А що ж то за мишка

Не втече,

А що ж то за котик -

Не дожене.

Мишка у нірку.

А котик за ніжку:

- Ходи сюди, ходи сюди.

Якщо "котикові" вдається спіймати "мишку", міняються ролями.

Голуб

Мета: збагачувати словник дітей лексикою: "ой голубе-голубонька", голубонька, ластівонька, тужиш, дзьоб, пшениця, чорно-біла, голубка-горлиця.

Матеріал: картинки із зображенням голуба, ластівки, пшениці.

^ Хід заняття. Діти послухайте загадку:

- Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мушок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує (ластівка).

- Правильно, це ластівка.

- Ластівка чорно-біла

Під стріхою гніздо вила,

Над подвір'ям кружляла

І на діток споглядала.

Подивіться, діти, на картинку. Хто розповість усе, що він знає про ластівку (Діти розповідають, вихователь доповнює).

Послухайте скоромовку:

У голубки-горлички

Туркотливе горличко.

Горличка туркоче,

горличка воркоче.

Чому говорять, що в голуба - "туркотливе горличко". Подивіться на цю картинку (показує картинку із зображенням голуба). Хто розповість про голуба? (Вихователь допомагає). Зараз пограємо в гру "Голуб" (Вихователь читає текст гри).

Хід гри. Учасники гри стають у коло, один голуб посередині. Всі діти йдуть в один бік, а голуб у протилежний, і співають:

Летів голуб попід хмарами,

Шукаючи собі пари.

Ой голубе, голубоньку

Візьми собі ластівоньку.

Ти голубе, чого тужиш?

Вибирай сам, кого любиш.

Ой голубе, голубоньку,

Візьми собі ластівоньку.

Летів голуб по вулиці,

Збираючи у дзьоб пшениці.

Що назбирав у дзьобики своє,

А ми собі обидва є.

("Голуб" іменує всі слова пісеньки).

За цими словами всі стають по двоє, голуб бере собі пару. Правила гри:

- Той, хто залишився один, стає голубом і гра продовжується.

- Діти в колі, тримаючись за руки, йдуть вліво, а при повторенні гри - вправо.

Женчичок-бренчичок

Мета: збагатити словник словами та образними виразами: женчичок, житечко, роса, жав, лан, стерня, Женчичок-бренчичок, бито-набито.Матеріал: картинка із зображенням жита, гербарій засушеного стебла.

Хід заняття. Розповідь вихователя: Колись у давнину не було машин, які б обробляли поле, тому людям доводилося до схід сонця вставати і жати жито. Подивіться на цю картинку, тут зображено жито.Коли жито жнуть, залишається низ стебла, який називається стерня. Стерня дуже гостра, по ній не можна ходити босоніж, бо вона колеться і можна поранити ноги. Про людей, які працюють у полі, народ склав гру, яка називається "Женчичок-бренчичок". Вихователь читає слова гри. Пояснює слова.

- Діти, а як ви думаєте, чому гра називається "Женчичок-бренчичок". Хто він такий?

Хід гри. Хор стає у два ряди. "Вулицею" - між рядами - пробігає, пританцьовуючи, "женчик". При останніх словах приспіву він бере крайнього співака і пускає замість себе на "вулицю".

Женчичок-бренчичок вилітає,

високо ніженьки підіймає.

Приспів:

Як бито, набито, ніженьку пробито.

В зеленім лугу, бери собі другу!

Ой до схід сонечка женчик схопивсь,

росою чистою женчик умивсь.

Приспів:

Зелене житечко в полі він жав,

з ранку до вечора не спочивав.

Приспів:

Ой по ланочку він весь день ходив,

грудою гострою ніжку набив.

Приспів:

Хоч стерня колеться, ніжка болить, -

спати не хочеться, гуляти кортить.

Приспів:

Любий мій женчику, візьми мене,

ніжка загоїться, біль твій пройде.

Приспів.

Квочка

^ Мета: розвивати діалогічне мовлення, доповнювати діалоги самостійно складеними репліками.

Словник: горщик, окріпчик, пічка, квочка, шуліка, курчата.

Матеріали: атрибути: квочка, курчата та шуліки, картинки із зображенням персонажів.

^ Хід заняття. Дітям показують картинку, на якій зображені персонажі гри, і повідомляють, що між квочкою і шулікою відбувається розмова.

Вихователь: Квочка з курчатами ходила по травичці. Коли бачить, шуліка щось робить у землі. Квочка запитує шуліку:

- Що ти робиш?

- Пічку копаю.

- Нащо тобі пічка?

- Запалити вогник.

- Нащо тобі вогник?

- Приставити горщик.

- Навіщо тобі горщик?

- На окріпчик.

- Навіщо тобі окріпчик?

- Твоїм дітям очі випалювати.

- Навіщо? За що?

- Щоб не лізли в городчик

- Позакладай, той не будуть лізти.

- Я закладаю, а вони лізуть. Гай, гай, гай

- Квок, квок, квок.

У кінці розмови шуліка зізнався, що хоче випалити курчатам очі окріпчиком, щоб не лізли в город. Бо він закладає (огороджує), а вони однаково лізуть; шуліка дуже хитрий і підступний. Він ніби лагідно говорить до квочки: вогник, горщик, окріпчик, городчик, а сам хоче її дітям очі випалити. Після цього пропонується дітям самостійно взяти на себе ролі шуліки і квочки. Вихователь допомагає дітям підказками. Для дітей, які добре засвоїли цей діалог, пропонується створити свій.

Подаємо ще один варіант гри "Квочка".

Хід гри. У цю гру найдоцільніше грати навесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають у землю кілок, прив'язують мотузок до кілочка, за вибором хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів:

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток, дрібних квіток

Діти-квіти: "Квок" -

ходить кружками.

Після слів: "Діти - квіти: "Квок" - усі розбігаються, хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та й збирає до купи.

Мак

^ Мета: розвиток діалогічного мовлення. Збагачення словника дітей.

Словник: козачок, мачок, виорав, посіяв, посходив, цвіте, поспів, маківочки.

Матеріал: головка маку, хлопчик одягнений у козачка.

^ Хід заняття. Проведенню гри передує бесіда про сільськогосподарську працю, у результаті якої діти дізнаються, як обробляють землю та вирощують зернові культури.

Вихователь: До нас на гостини сьогодні завітав козачок. Давайте привітаємося з ним.

Діти, а ви знаєте, хто такі козаки? Вихователь пояснює, як виникло козацтво. Розповідає, що на вільних землях козаки сіяли зернові культури: жито, пшеницю, овес, мак.

Вихователь: Що це в козачка в руках? (Якщо діти не знають, то козачок сам називає "мак". Дає можливість дітям розглянути).

Козачок прийшов до нас у гості щоб навчити вас грати в гру "мак". Давайте уявимо собі, що козачок стоїть біля поля. Йому весело, тому він співає пісеньку.

Козачок співає:

Ой на горі мак,

Під горою так.

Маки ж мої маківочки

Золотої голівочки,

Станьте ви так,

Як на горі мак!

До нього підходить гурт дітей і вони розмовляють:

- Козачок, чи виорав мачок?

- Виорав.

- Козачок, чи посіяв мачок?

- Посіяв.

- Козачок, чи посходив мачок?

- Посходив.

- Козачок. Чи цвіте мачок?

- Цвіте.

- Козачок, чи поспів мачок?

- Поспів.

- Козачок, чи пора брать мачок?

- Пора. Вихователь пропонує дітям пограти в гру разом із козачком. Якщо діти засвоїли зміст гри, вихователь пропонує самостійно придумувати запитання до козачка, підбирати ті, які безпосередньо стосуються праці на землі і пов'язані з ростом - розвитком рослини. Одночасно роль "козачка" пропонується й іншим дітям.