Національно - патріотичне виховання

Особистісні якості та риси характеру,

притаманні свідомому громадянину й патріоту

• повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;
• пра­цьовитість;
• висока художньо-естетична культура;
• патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
• повага до Конституції, законів Української держави;
• досконале знання державної мови.

Завдання з патріотичного виховання

• Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста)
• Почуття власної гідності як представників свого народу
• Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей
• Формування духовно-моральних взаємин
• Формування любові до культурного спадку свого народу
• Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей

Патріотичне виховання як цілісна система

ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Принцип природовідповідностівиховання означає враху-вання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Методи і форми роботи з патріотичного виховання

1. Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць
2. Розповіді вихователя
3. Бесіди з цікавими людьми
4. Екскурсії
5. Спостереження
6. Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
7. Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
8. Розгляд ілюстративних матеріалів
9. Читання та інсценування творів художньої літератури
10. Слухання народної, класичної, сучасної музики
11. Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
12. Розв'язування проблемних ситуацій
13. Запрошення членів родин у дитячий садок
14. Спільні з родинами виховні заходи
15. Виставки, конкурси
16. Свята, розваги

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування духовно-моральних взаємин;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей "дорослі" показники проявів любові до Вітчизни.

Справді, якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою "від близького до далекого" - від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей "територіальний підхід" ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні "території", а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується "образ власного дому" з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття "батьківського дому" лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам'ять.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх ("Хто більше назве країн", "З якої країни гості", "Чия це казка", "З якої країни ця іграшка"), у вправах типу "Із різних назв країн визнач нашу країну", "Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі", "Як написати адресу на конверті" тощо.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну ("Без верби і калини нема України"), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

У народі кажуть: добрий приклад - кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Як святкуватимемо День Перемоги

Наближається 73-річчя Перемоги над гітлерівським нацизмом. Україна цього року відзначатиме її за новими правилами, відійшовши від комуністичної ідеології та радянських традицій.

8 травня в країні оголошено Днем пам'яті та примирення, а 9 травня - Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги), які мають урочисто відзначати на всій території України. 

Україна вшанує пам'ять кожного, хто боровся з нацизмом, підтримуючи солідарність і бойове братерство всіх об'єднаних націй - як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та інших). Про гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, про увічнення пам'яті загиблих воїнів і жертв війни, пам'яті про воєнні злочини, депортації, злочини проти людяності, скоєні у роки війни, йдеться у законодавчих актах.

Наголос у святкуванні цієї дати в Україні буде зроблено не на військових парадах, які є своєрідною формою пропаганди війни, а на допомозі ветеранам та вшануванні загиблих. Традиційно відбудуться покладання квітів та вінків до пам'ятників і меморіалів, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, почесні караули чергуватимуть біля Вічного вогню. Події війни та її жертви будуть зображені у творах літератури і мистецтва, а також відтворені у музеях, меморіальних комплексах.

Відтепер в Україні не можна використовувати як символ перемоги над нацизмом червоний прапор із серпом та молотом, п'ятикутну зірку й георгіївську стрічку. Наш символ Перемоги - червоний мак, який можна кріпити на одязі зліва на грудях. Відбудеться акція «Маки пам'яті», під час якої виготовлятимуть і продаватимуть червоні маки, а зібрані кошти передадуть на потреби поранених у зоні проведення АТО.

В українській міфології мак - це символ сонця, пишної краси, волі, гордості, оберегу, а також крові та смерті. В останніх цих значеннях квітку часто згадують в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби - вона нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну. З народної творчості мак як символ, пов'язаний із війною та військом, перейшов у художню літературу. В Івана Франка: «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Одна з героїнь роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Наостанок. Цього року заходи з нагоди 73-ї річниці Перемоги над нацизмом пройдуть під гаслом «Пам'ятаємо. Перемагаємо». Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона - запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

• Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.
• Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
• Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста - носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
• Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

• Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
• Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: "Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?".
• Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: "Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви" або "Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі".
• Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

1. Історія села. Назва. Чому тут виникло поселення людей?

3. Визначні місця нашого села. Пам'ятники, будівлі, музеї, театри.

5. Видатні люди рідного села.  Чому? Які люди прославили наш край?6. Природа рідного села. Які дерева, квіти прикрашають вулиці села?. Яких рослин найбільше.? Як називається ріка, на березі якої розташоване село?. Які корисні копалини є в нашому краї.

8. Культура поведінки в рідному селі. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.

1о. Захисники нашого села Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у селі. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому селі святкують День Перемоги.

Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв'язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов'язково пов'язується з культурними традиціями минулого.